Жанрова диференціація та лінгвістичні особливості англомовного дипломатичного дискурсу
DOI:
https://doi.org/10.31548/philolog2021.02.104Анотація
Анотація. У статті висвітлена загальна характеристика та жанрова типологія документів дипломатичного дискурсу. Дипломатичний дискурс є системою статусно-рольових відносин, що склалися в комунікативному просторі соціального інституту дипломатії та міжнародної комунікації. Цілями дипломатії є захист інтересів держави та впровадження норм і цінностей у контексті глобалізації світового суспільства.
Дипломатичний дискурс має певну цілеспрямованість і прагматичну установку. Комунікативно-функціональна характеристика дипломатичного дискурсу характеризується передачею та зберіганням інформації, а також впливом на одержувача інформації. Дипломатичну комунікацію можна визначити як 1) пізнавальну комунікацію (передачу необхідної інформації); 2) переконуючу комунікацію (формування ціннісних орієнтацій і установок); 3) експресивну комунікацію (спонукання до необхідної дії); 4) сугестивну комунікацію (вплив для зміни мотивації, установок, поведінки); 5) ритуальну комунікацію (підтримання конвенціональних відносин).
Факт широкого застосування англомовних дипломатичних документів зумовлює їх жанрове різноманіття. Документи дипломатичного дискурсу поділяються на 7 груп: договірні (угода, трактат, агреман; пакт), інформативні (резолюція, заяву уряду), інструктивні (вербальна нота, циркулярна нота), аргументативні (дипломатична промова; нота уряду лист- занепокоєння), регулятивні (комюніке; пам’ятна записка), авторитарні (декларація; акт; комюніке), кортезивні (лист-запрошення; лист-співчуття). Такий поділ дає змогу враховувати структурні, термінологічні та прагматичні чинники формування дипломатичних документів. Єдиними вимогами до дипломатичних документів є надання переконливих аргументів, висока грамотність, чіткість викладу, логічна послідовність, правильне виділення головного змісту. Метою ж дипломатичного дискурсу є забезпечення захисту національних інтересів і благополуччя народу, здійснення зовнішньополітичної діяльності від імені держави.
Посилання
Karasik, V. I. (1991). Yazyik sotsial'nogo statusa: monografiya. [The language of the social status: monograph]: Volgograd: VGSPU. 495.
Kashchyshyn, N. Ye. (2014). Dyferentsiatsiia taksonomichnykh odynyts anhlomovnoho dyplomatychnoho dyskursu: dys [The Differentiation of Taxonomic Units in English Diplomatic Discourse]. East European Journal of Psycholinguistics. Volume 1, Number 2. 54-62.
Kravchenko, N. K. (2007). Mizhnarodno-pravovyi dyskurs: kohnityvno-komunikatyvnyi aspect [International law discourse: cognitive and communicative aspect ]: rukop. dys. na zdobuttia nauk. stupenia d-ra filolohichnykh nauk: 10. 02. 15. Kyiv, 488.
Sudus, Yu. V. (2018). Movlennievi taktyky realizatsii stratehii dyskredytatsii v anhlomovnomu dyplomatychnomu dyskursi [Speech Tactics of Discrediting Strategy in English Diplomatic Discourse]: ruk. dys. Zaporizhzhia. 21.
Faizullaev, A., Cornut, J. (2017). Narrative practice in international politics and diplomacy: the case of the Crimean crisis. Journal of International Relations and Development. Vol. 20, № 3. P. 578-604.
https://doi.org/10.1057/jird.2016.6
Nick, S., Kurbalija, J., Slavik, H. (eds) (2001). Use of language in diplomacy. Language and Diplomacy. Mediterranean Academy of Diplomatic Studies. P. 39-47.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).
