Філософські алюзії в романі Фаулза «Волхв»: лінгвістичний аспект
DOI:
https://doi.org/10.31548/philolog15(1).2024.05Анотація
У статті досліджуються філософські алюзії в романі Фаулза «Волхв» у їхньому лінгвістичному висвітленні. Метою статті є аналіз роману з точки зору інтертекстуальних посилань на філософські тексти, зважаючи на їхні типи, вихідні простори, ступінь експліцитності та структуру, а також функції в актуалізації символічного та герменевтичного кодів тексту. Методи, використані для аналізу філософської інтертекстуальності в романі, включають інтертекстуальний, контекстуально-інтерпретаційний і таксономічний аналіз, а також наративно-семіотичне кодування та елементи структурного аналізу. За критерієм вихідних просторів у статті визначено інтертекстуальні референції до античної філософії, репрезентованої ідеями Геракліта та Лукреція, а також до екзистенціалістських філософських текстів. Виходячи з типів інтертекстуальності, виділені такі форми інтертекстуальних запозичень, як: парафраз, інтертекстуальний переказ, ремінісценція, алюзія. За критерієм прозорості/імпліцитності інтертекстуальні посилання розмежовані у статті на засоби з максимальною експліцитністю – посилання на прецедентні феномени, такі як імена філософів, відомі філософські праці, ключові екзистенціалістські концепти; засоби з помірною імпліцитністю – структурно модифіковані алюзії, що містять експліцитно позначений компонент, що дозволяє розпізнати концепт з вихідного простору, що розгортається в цільовому тексті, створюючи нові контексти; засоби з максимальною імпліцитністю – ремінісценції філософських ідей, пов’язаних із концептами випадковість, причинність, боротьба протилежностей, «обраність», асоційованими з ідеями Геракліта, Ніцше, Шопенгауера, К’єркегора та Сартра. Незалежно від ступеню експліцитності, усі алюзії сприяють актуалізації символічного коду тексту, актуалізуючи його концептуальні опозиції, або герменевтичного коду – мотиву духовної подорожі протагоніста від буття до сутності у просторі метатеатру роману. За структурою інтертекстуальні засоби поділяються на три основні типи: окремі лексеми, словосполучення та посилання на цілі тексти. Перспективою для подальших досліджень вбачається аналіз тексту «Волхв» з точки зору мультимодальних інтерсеміотичних алюзій і ремінісценцій до живопису, музики, скульптури та інших форм мистецтва.
Посилання
Allen, Graham (2011). Intertextuality. London: Routledge, 270 р.
Arredondo, A., Y. & Caparrós, B. (2023). Associations Between Existential Concerns and Adverse Experiences: A Systematic Review. Journal of Humanistic Psychology, 63 (5), 682-707.
Azerêdo, G. (2021). Intermediality, intertextuality and parody: resonances of Jane Austen in John Fowles's The French lieutenant's woman. Ilha Desterro, 74 (1), 41-59.
Baines, R. (2023). Philosophical Allusions in James Joyce's Finnegans. Oxford: OUP Oxford, 237 p.
Barthes, R. (1974). S/Z. Translated by R. Miller. London: Black publishing, 271 p.
Borges, J.L. (1999). Ficciones. London: Bloomsbury Publishing PLC, 174 p.
Brondino, A. (2023). Intertextual Irony: Between Relevance Theory and Umberto Eco.
Forum for Modern Language Studies, 59 (2), 165-182.
Butler, L.S.J. (1991). John Fowles and the Fiction of Freedom. In: J. Acheson (Ed.). The British and Irish Novel Since 1960. Palgrave Macmillan, London, p. 62-77.
Camus, А. (1955). The Myth of Sisyphus and Other Essays. New York: Alred A. Knopf, 212 р.
Camus, A. (1954). The Rebel: An Essay on Man in Revolt. New York: Alfred A. Knopf, 273 p.
Cerri, A. (2020). When Books Speak of Books: G. Radvilavičiūtė’s Intertextuality. Interlitteraria, 25 (2), 458–475. https://doi.org/10.12697/IL.2020.25.2.16
Connell, S. & Flanders, Ju. (2020). Writing, Reception, Intertextuality. Journal of Medieval and Early Modern Studies, 50, (1), 161-180.
Eco, U. (2014). From the Tree to the Labyrinth. Historical Studies on the Sign and Interpretation. Translated by A. Oldcorn. Harvard: Harvard University Press, 640 p.
Fowles, J. (2004). The Magus. Vintage: Classic Books & Novels, Contemporary Fiction.
URL.: https://yes-pdf.com/book/1671/read.
Genette, G. (1997). Palimpsests: literature in the second degree. Translated by Ch. Newman, C. Doubinsky, L. Lincoln. NE: University of Nebraska Press, 491 p.
Heraclitus (1979), The fragments. The Art and Thought of Heraclitus: An Edition of the Fragments with Translation and Commentary. In C. Kahn (Ed.). Cambridge: Cambridge University Press, 354 p.
Holyk, S. (2021). Approaching "The end": Conceptual features and metaphors of old age in literary discourse. Lege artis. Language yesterday, today, tomorrow. The journal of University of SS Cyril and Methodius in Trnava. Trnava: University of SS Cyril and Methodius in Trnava, VI (2), p. 2-32
Kierkegaard, S. (1992). Either / Or. A fragment of life. London: Penguin, 640 p.
Kierkegaard, S. (1981). The Concept of Anxiety: A Simple Psychologically Orienting Deliberation on the Dogmatic Issue of Hereditary Sin. In R. Thomte (Ed.). Princeton: Princeton University Press, 273 p.
Kierkegaard, S. (1980). The Sickness Unto Death: A Christian Psychological Exposition For Upbuilding And Awakening. Translated by H. V. Hong & E. H. Hong. Princeton: Princeton University Press (Original work published 1849), 201 p.
Kravchenko N., Chaika, O., Blidchenko-Naiko, V., Davydova, T. (2021). Polysemantic allusion in a polycultural dimension: Definition, structure, and semantics (based on Pratchett's Discworld). Journal of Language and Linguistic Studies, 17 (4), 1907-1919.
Kravchenko, N., Goltsova, M., Snitsar, V. (2021). Сyclical time in fairy tale and rap lyrics: Points of intersection. Lege artis. Language yesterday, today, tomorrow, VI (1), 75-10.
Long, Yi. & Gaofeng, Yu. (2020). Intertextuality Theory and Translation. Theory and Practice in Language Studies, 10 (9), 1106-1110.
Long, G. A. (2007). Transmedia Storytelling. Business, Aesthetics and Production at the Jim Henson Company. M.A. dissertation. Massachusetts Institute of Technology, 185 p.
Lorenz, P. H. (1996). Heraclitus against the Barbarians: John Fowles’s The Magus. Twentieth Century Literature, 42 (1), 69-87.
Majkiewicz, A. (2008). Intertekstualnosc – implikacje dla teorii przekladu. Warszawa: PWN, 389 p.
Nietzsche, F. (1968). Basic Writings of Nietzsche. Translated by W. Kaufmann. New York:
The Modern Library, Random House, 896 p.
Onega, S. (1996). Self, World and Art in the Fiction of John Fowles. Twentieth Century Literature, 42 (1), 29-57.
Orr, M. (2003). Intertextuality: Debates and Contexts. Oxford: Blackwell Publishing Ltd., 256 р.
Piégay-Gros, N. (2002). Introduction à l'intertextualité. Nathan Université, 186 p.
Pticina, L. (2019). The Philosophy of Existentialism in the Magus - the Motifs of Freedom and Suicide. European Journal of Language and Literature Studies, 5 (1), 23-30.
Radchenko, S. (2022). Again and Always: Intertextuality outside of Postmodernism. Interlitteraria, 27 (2), 275-291.
Salami, M. (1992). John Fowles’s Fiction and the Poetics of Postmodernism. London / Toronto: Associated University Presses, 302 p.
Schopenhauer, A. (1970). Essays and Aphorisms. Translated by R. J. Hollingdale. London: Penguin Books, 240 p.
Schopenhauer, A. (1966). The World as Will and Representation. Translated by E. F. J. Payne. Dover Publications, 558 p.
Velykoroda, Yu. & Moroz, O. (2021). Intertextuality in media discourse: A reader’s perspective. Explorations in English Language and Linguistics, 9 (1), 56-79.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Стосунки між правовласниками і користувачами регулюються на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства – Некомерційна – Поширення На Тих Самих Умовах 4.0 Міжнародна (CC BY-NC-SA 4.0):https://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/deed.uk
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див.The Effect of Open Access).
