Основні вимоги біобезпеки у птахогосподарствах України

Анотація

Сучасний рівень ефективного ведення птахівництва вимагає врахування викликів сьогодення, які, на нашу думку, можна сформувати у дві позиції: благополуччя ведення галузі птихівництва та біобезпека. Біобезпека – це попередження, зменшення та елімінація впливу небезпечних біологічних чинників (агентів) на людей, тварин, рослин і на навколишнє середовище. Враховуючи темпи розвитку сільськогосподарського виробництва, транспортних і зовнішньо-торговельних зв’язків у сучасному світі, працівники ветеринарної медицини стикаються з численними проблемами, пов’язаними з ризиками виникнення та розповсюдження інфекційних захворювань.

Особливо гостро питання біобезпеки стоять перед виробниками продукції птахівництва, фермерами, оскільки у процесі сучасного інтенсивного виробництва виникають ризики занесення патогенів і швидкого їх поширення, тим більше за умов щільного утримання птиці, що вимагає дотримання жорстких умов біобезпеки та біозахисту.

Біобезпека є однією з найважливіших складових продовольчої, екологічної та національної безпеки України. Реалізація політики у сфері забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту повинна здійснюватися шляхом створення системи ідентифікації, прогнозування, профілактики та протидію існуючим загрозам біологічного походження.

Мета біозахисту полягає у забезпеченні того, щоб сторонні особи, тварини, транспорт, посуд, інструменти, інші предмети догляду, інвентар чи обладнання, забруднені збудниками інфекційних хвороб птиці, не потрапили у птахогосподарство та в зони підготовки кормів.

Нами проведено аналіз існуючої нормативної документації з питань благополуччя птахівничих господарств різної форми власності. Висвітлені фактори контролю ризику біозахисту, основні правила біобезпеки в господарстві, вимоги до території птахівничих господарств, а також гарантії керівників птахогосподарств.